Таблиці для практичних завдань по кольорознавству

Класифікація кольорів і їхні властивості

Усі кольори поділяють на дві групи: ахроматичні (без­колірні) і хроматичні (колірні).

Ахроматичні кольори. Вони становлять групу кольорів, які відрізняються один від одного тільки світлотою. До ахроматич­них відносяться білий, чорний і всі проміжні між ними сірі коль­ори. Світлота кольору залежить від здатності предмета відбивати більшу чи меншу кількість світлових променів, які падають на неї. Якщо поверхня відбиває більше світлових про­менів, вона здається світлішою, менше — темнішою.

Змішуючи чорну і білу фарби в різних пропорціях, можна одержати цілий ряд сірих кольорів різних за світлотою. Те саме спостерігається під час змішування білого цементу з такими пігментами, як сажа або пероксид марганцю.

Слід пам'ятати, що абсолютно білих або абсолютно чорних кольорів в природі не існує. Найсвітліший білий колір має по­рошок сірчано-кислого барію. Порівняно з ним усі інші ма­теріали білого кольору темніші. Найчорніший колір має чорний оксамит.

Хроматичні кольори. Це насамперед кольори сонячного спектра. Кожний хроматичний колір має такі властивості: ко­льоровий тон, світлоту, насиченість кольору.

Під кольоровим тоном розуміють таку його ознаку, за якою йому можна надати певну назву: червоний, синій, жовтий, зе­лений тощо. У природі є багато кольорових тонів. Природним рядом кольорових тонів є сонячний спектр. Є кольори, які знач­но відрізняються від спектральних, тоді їм присвоюють назву тих кольорових предметів або матеріалів, які є в природі (тю­тюновий, гороховий, цитриновий, сталевий тощо).

Світлота хроматичного кольору залежить від здатності його відбивати світлові промені. Два предмети одного кольоро­вого тону, наприклад червоного, можна відрізнити за їхньою світлотою (світло-червоний, темно-червоний). Для кожного хроматичного кольору (червоного, синього, зеленого тощо) за­вжди можна підібрати ахроматичний (сірий) колір, рівнозначний за світлотою.

При змішуванні однієї і тієї самої кількості, наприклад, зе­леної фарби з різною кількістю сірої одержимо ряд сумішей зе­ленкувато-сірого кольору однакової світлоти. Проте всі вони відрізнятимуться одна від одної і від вихідних кольорів (сірого, зеленого) насиченістю.

Рис. 1. Уявлення про масу кольору:

а — обштукатурений стіни без урахування маси кольору (неправильне); б — те саме з урахуванням маси кольору (правильне)

Насиченістю називають ступінь відмінності хроматичного кольору від ахроматичного тієї самої світлоти. Проте хроматичні кольори відрізняються від ахроматичних кольоровим тоном. От­же, під поняттям «насиченість» слід розуміти, наскільки більший або менший ступінь кольоровості двох кольорів відносно один одного при їх порівнянні. Якщо порівняти колір цинкового крону і ультрамарину, то можна помітити, що кольоровий тон крону відчувається менше, ніж ультрамарину. Отже, колір крону менш насичений, ніж колір ультрамарину.

Найбільш насиченими чистими кольорами є кольори соняч­ного спектра. Кольори фарб, пігментів, кольорових розчинів значно відрізняються від спектральних і більш бліді, тобто менш насичені.

Серед великої кількості хроматичних кольорів є тільки три (червоний, синій, жовтий), які не можна одержати змішуванням інших кольорів. їх називають основними. Змішуючи основні, отримують кольори інших тонів. Так, змішуючи червоний і синій кольори, одержимо фіолетовий, червоний і жовтий — жов­тогарячий, жовтий і синій — зелений. Фіолетовий, оранжевий і зелений кольори називають змішаними. Змішуючи основні кольори зі змішаними, можна одержати нові кольори.

Однак не всі хроматичні кольори при змішуванні дають інший хроматичний колір. Так, якщо змішати у певному співвідношенні червоний і зелений кольори, то отримаємо ах­роматичний сірувато-білий колір.

Кольори, які при змішуванні дають ахроматичний колір, на­зивають взаємно доповняльними. Так, до червоних кольорів до­повняльними будуть блакитно-зелені, до жовтогарячих — бла­китні, до жовто-зелених — фіолетові тощо. Користуючись до­повняльними кольорами, можна створити багато опоряджу­вальних сумішей сірого кольору з хроматичними відтінками.

Рис. 2. Виступні й відступні кольори

Хроматичні кольори поділяють на теплі і холодні. Жовто-червоні кольори, які нагадують колір вогню, сонця, розпеченого металу, називають теплими. Синьо-зелені кольори, які нага­дують колір води, трави, льоду, називають холодними.

Важкі і легкі кольори. Якщо обштукатурити нижню частину стіни (цоколь) розчином світлого кольору, а верхню — темного, то здаватиметься, що верхня частина ніби нависла над цоколем і тисне на нього. Це явище називають масою кольору. Якщо коль­ори поміняти місцями, таке відчуття зникає (рис. 1).

З двох кольорів важчим завжди буде більш темний, насиче­ний, тому під час штукатурення і облицювання фасадів у два кольори цоколь або один-два нижні поверхи роблять темнішими, ніж верхні.

Виступні і відступні кольори. Облицюємо певну ділянку по­верхні так, щоб на ній були плитки холодного і теплого кольорів. Розглядаючи поверхню, помітимо, що світлі плитки теплих кольорів здаються розташованими ближче, а темні холодних кольорів — далі. Це явище характерне не тільки для хроматич­них, але й для ахроматичних кольорів (рис. 1\2).

Кольори, що здаються розміщеними ближче, ніж насправді, називають виступними, а ті, що далі, — відступними. Усі теплі кольори — виступні, а холодні — відступні. З двох теплих, двох холодних або двох ахроматичних кольорів виступним буде світліший.

Кольорознавство, як наука про колір.

Кольорознавство, як наука про колір.

     Засновником сучасного знання про колір є Ісаак Ньютон, який у 1666 р. вперше одержав спектр, пропустивши промінь білого кольору через просту призму. Світло розклалося на спектр. Кольори цього спектру, названого видимим спектром світла, умовно класифікують як:червоний, жовтогарячий, жовтий, зелений, блакитний, синій та фіолетовий.

Для нашого ока кожна ділянка цього видимого спектра має свої унікальні характеристики і називається кольором.

Кольорознавство – систематизована сукупність даних фізики, фізіології й психології зі сприйняття й розрізнення кольору – вивчає питання, що відносяться до кольору (теорія кольорового зору, фізична теорія кольору, вимір і кількісне вираження кольору тощо), а також є науковою основою кольорового оформлення карт.

У кольорознавстві виділяють три розділи:

· фізики кольору,

· фізіології кольору,

· психології кольору

Фізика кольору вивчає променисту енергію: її випромінення, поширення, відбивання, пропускання та поглинання.

Фізіологія кольору вивчає процеси, що відбуваються в органі зору під дією випромінення, і зв’язок між будовою органу зору, характеристиками випромінювань і відповідними їх кольорами.

Психологія кольору – вивчає як впливає колір на загальний психічний стан, викликаючи різний настрій: спокійний або роздратований, радісний або сумний, підвищувати або знижувати увагу, сприяти розкриттю змісту.

Встановлено також, що теплі кольори (червоний, оранжевий, жовтий) діють на психіку людини збуджено, а холодні кольори (зелений, блакитний, синій) навпаки, знижують втому і заспокоюють очі.

Завдяки кольору ми можемо оцінити найбільшу кількість властивостей предметів, що нас оточують та їх найменші відміни. Завдяки зору ми визначаємо геометричні контури предметів – їх форму; відстань до предметів – глибину простору; кількість і якість випромінюваного або відбитого випромінювання – яскравість і кольоровість.